Чого люди не вміють просити допомоги, радитись, думати і прививатися

Доброго часу доби!

Не раз чую від людей чи читаю що не прививаються тому що нема якісних вакцин, винять вакцини в негативних реакціях, сліпо довіряють знайомим, але не компетентним медикам. Ці що мають по 45 років стажу в маленьких містечках, застосовують старі методи роботи, нічим не цікавляться або не мають можливості (бо вдома ще дві корови і свині; заміська дача з городом, який потрібно обробити; нема інтернету і компютера).

А також йдемо до молодих медиків, чиї батьки влаштували дитину в медичний вуз через свою фінансову можливість, отримана спеціалізація одна, але свекруха товаришує з головним лікарем обласної лікарні і якраз звільнилось місце педіатра (так що з маленькою грудною дитиною залишається свекруха, а невістка виходить на роботу бо потім не буде вакансії.

Ми не вміємо користуватись сучасними технологіями, шукати правдиву інформацію і стаємо заручниками того що нас лякає, коли на інтуїтивному рівні ми боїмось за своїх дітей, коли ми вже зробили прививки своїм ворогом.

В Україні дійсно дуже важко жити якщо приходиться зв'язуватись з правосуддям, медициною, освітою та будь чим де можлива корупція.

Мені в лікарні розповідать про 70 відсотків привитих від кору. А я особисто знаю 4 людей що мають довідки про вакцинацію, але не мають жодної прививки (люди з якими я прекрасно ладнаю, але в них інші погляди на прививки). Це при 8000 тис. населенні. Звичайно мені дуже шкода, що я свого підставляю під уколи, а вони ні.

Я не приховую, що боюсь реакцій на вакцинацію, не вмію стримувати свої хвилювання і подавляти страх, але стараюсь щоб він мною не заволодів. Важко, коли в моєму селищі від більшості працівників лікарні я чую що не варто вакцинуватись, що холодильники старі в яких зберігається вакцина, що вимикали світло і головний сімейний лікар розповідає як халатно використовують вакцини в селах, які потім повертаються в поліклініку.

Перед кожним своїм сумнівом я звертаюся за підтримкою, за порадою в Клубком. Дуже мене тішать різні думки адекватних небайдужих людей, які роблять висновки з авторитетної інформації. Різні бачення дозволяють прийняти рішення най оптимальніше для моєї сім'ї. Я довіряю людям, яких я ніколи не бачила і не знаю, але на основі їх думок я приймаю рішення.

Ітак, ми прийшли на вакцинацію з атопічним дерматитом при якому нам постійно відмовляли і тут не було виключенням.

Не можу передати свій страх і справжню величезну надію на Бога, коли педіатр зібрала консиліум і лікарі поліклініки нашого селища одноголосно сказали вакцинувати не можна. Шкіра в дитини на той час була нормальною.

Після криків нестриманих медсестер, і відмови педіатра від відповідальності, ми самостійно, не роздумуючи з чоловіком стали писати розписку про нашу відповідальність і згоду на вакцинацію. Попередньо ми були підковані порадами з Клубкому і думкою реального обласного лікаря, який висипання бачив (хоча посадив мене з дитиною на жорстоку дієту).

В коментарях до могу посту в Клубкомі було не так багато відповідей і в голові крутилось: "а раптом помилка, а раптом людський фактор, а якщо я не зрозуміла порад і прийняла неправельне рішення, я послухала чужих людей, а відторгнула рішення реальних лікарів, вони лікарі з досвідом, а радили не медики, не практикуючі...".

Ми зробили прививку при літній жарі, при атопічному дерматиті, живим вірусом від кору-краснухи-паротиту, не відклали її як рекомендували лікарі, і зробили все можливе щоб захистити малюка.

Тепер ще б перевірити чи виробились антитіла і реалізувати свою ревакцинацію від дифтерії.

А ще хочу сказати що боялась і боюсь реакцій на коклюшний компонент в вакцинах. Знаю як часто він дає неприємні для дитини і мами реакції. В поліклініці в кінці літа з'явилась індійська АКДС, але чоловік через мій страх до реакцій, вивернув кишені, я кожен день дзвонила в Мін. охорони здоров'я і ми таки знайшли через французьке представництво Санофі, пентаксим і гексаксим - який доставляли в поліклініку самостійно за 200 км. Ми вирішили, що індійської не хочемо і знайдемо альтернативу (Комаровський про все просвітляє і ми зупинили вибір на Гексаксимі).

Що правда щоб був хороший захист від ацелюлярних, вакцин потрібно щоб було привито відповідний процент населення. В нас цього немає. З чого виникає питання: а чи захищені діти від хвороб тих мам, які бояться реакцій в вигляді температури, яку бачили в своєї дитини реально? І дякувати Богу, не бачили тих страшних хвороб, якими може захворіти дитина або непривита мама, яка не зможе бути біля своєї дитини.

Тож висновок, переляканішої мами як я - нема, але моя дитина вакцинована. І як би я була б впевненішою, то навіть при відсутності безкоштовних вакцин ми могли б бути привиті по календарю.

Бажаю вам щоб страх ніколи не міг вами заволодіти і приймати правельні рішення.



Комментарии к записи

Только участники группы могут комментировать.

Войти Зарегистрироваться

Дякую! Така гарна розповiдь) I така разюча з попереднiм записом у групi. Щеплюйтесь та будьте здоровi!
Ми з чоловiком ревакцинованi iндiйською АДП-м)

Yaruska

2018/02/28 • отвечает Татьяна Садовская#
Це я вдячна Вам адекватним Клубкомовцям і Комаровському.